Його життєвий шлях був тихим і скромним, але сповненим гідності та людяності.
Любомир Мельник народився 22 грудня 1976 року в Калуші. Навчався у школі № 4 (нині — Калуський ліцей № 4). Після завершення навчання вступив до Львівського технікуму залізничного транспорту. У 1995 році був призваний на строкову військову службу.
За характером Любомир був спокійною, працьовитою людиною. Його доля не була легкою: у 2005 році, з невеликою перервою, він втратив найдорожчих — матір і батька.
Працював на Калуській ТЕЦ. У 2013 році створив сім’ю. Разом із дружиною Наталею виховував доньку Софію, для якої був турботливим батьком і надійною опорою.
Коли у травні 2022 року Україна опинилася у небезпеці, Любомир Мельник без вагань став на захист Батьківщини.
Служив стрільцем — помічником гранатометника першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України.
Вірний військовій присязі, Любомир Мельник відійшов у вічність 12 січня 2026 року на Донеччині.
Поховали полеглого Захисника на ветеранському секторі міського кладовища у Калуші.
Світла пам’ять про Любомира Мельника назавжди житиме в серцях усіх, хто його знав.
Пам’ять про його самовіддану службу й жертовну боротьбу назавжди залишиться в історії України — вільної, сильної та нездоланної.
Вічна пам’ять і шана Захиснику України Любомирові Мельнику!