6 вересня у Голинському чоловічому монастирі Благовіщення Пресвятої Богородиці ПЦУ у відпустовий день, який віряни монастиря щорічно відзначають у суботу перед Різдвом Пресвятої Богородиці, відбулися урочистості, присвячені 100-літтю від дня народження Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Василя Романюка) –«Той, що ніс людям світло надії».
Подія стала особливою для всієї Калуської громади. Щира молитва, глибокі роздуми й мистецька програма, наповнена духовністю, любов’ю до Бога та України.
Насамперед, гостинно зустріли на теренах Калущини Архиєреїв Православної церкви України Іоасафа (Василиківа) Митрополита Івано-Франківсько-Галицького та Андрія (Абрамчука) Митрополита Галицького, які очолювали Архиєрейську Літургію. Служба проходила в одному з храмів, що на території монастиря – Храмі праведного Ноя в Ковчезі.
Архиєреї також відправили Літію за блаженної памʼяті Патріарха Володимира (Романюка). Присутні вшанували пам’ять великої людини, яка уособлювала незламність українського духу, любов до рідної землі й віру, що долає найтяжчі випробування.
Духівник і дисидент, патріот і справжній борець за свободу – Патріарх Володимир усе своє життя ніс українцям світло надії, правди та віри.
У молитві за Україну віряни зверталися до Господа, молилися й за спокій душі, блаженної пам’яті Патріарха Володимира (Романюка).
Патріарх Володимир — уродженець Гуцульщини, який пройшов важкий шлях боротьби: юнаком був заарештований радянською владою за участь в ОУН, відбув роки у тюрмах і концтаборах ГУЛАГу, тричі засуджений за політичними статтями. Але ці страждання не зламали його духу. Він став священником, відстоював українську мову, традиції та віру, був серед тих, хто боровся за незалежність церкви і держави. У 1993 році його обрали Патріархом Київським і всієї Руси-України.
18 липня 1995 року, під час його похорону у Києві, біля Софії Київської відбулися криваві події: силовики жорстоко розігнали вірян і священників, які хотіли поховати Патріарха у храмі. Цей день теж увійшов в історію. Адже попри опір, Патріарха Володимира – Василя Романюка поховано під стінами Софії Київської.
Спогадами про нього нині поділилися Митрополит Галицький Андрій Абрамчук та Митрополит на спокої, єпископ, настоятель Голинського монастиря Благовіщення Пресвятої Богородиці Данило Ковальчук, які, свого часу, очолювали хіротонію висвячення Василя Романюка у сан Єпископа з титулом єпископа Ужгородського і Виноградівського.
Урочиста програма стала яскравим свідченням пошани до легендарної постаті. Актори Народного театру «Легенда» ПК «Юність» повели життєвим шляхом Патріарха Володимира, представивши документальну композицію «Духовний світоч» (режисерка Леся Піцик).
Окрім цього, лунали натхненні вокальні номери у чудовому виконанні:
- Архієрейського хору «Еміс» з Івано-Франківська (керівниця Вероніка Сурак). Цей колектив виступав у Свято-Успенському храмі Києво-Печерської Лаври;
- народного ансамблю пісні і танцю «Прикарпаття» ПК «Юність» (керівниця Марія Челядин);
- церковного хору Монастиря Благовіщення Пресвятої Богородиці (регентка Оксана Гук);
- ансамблю православних священників «Євлогія»;
- вокального тріо ПК «Мінерал» у складі Оксани Герус, Лесі Ланик та Наталії Щербій;
- народного вокального ансамблю «Бойківчанка» ПК «Мінерал» (керівниця Оксана Герус);
- народного хору «Гроно» НД с. Тужилів (керівниця Марія Цвіточок);
- хору вчителів Калуської дитячої музичної школи «Домінус».
У своїх виступах талановиті виконавці через слово і пісню нагадали про головне – берегти віру, традиції та любов до України, за які так боровся і які так відстоював Патріарх Володимир.
Міський голова Калуша Андрій Найда: «Цей день став нагадуванням усім нам про те, що навіть у найтяжчі часи завжди є світло, яке веде вперед. Для Патріарха Володимира цим світлом була віра у Бога та Україну. Для нас сьогодні – це наша спільна молитва, єдність і боротьба за Перемогу. Дякую всім, хто долучився до організації заходу, мистецьким колективам – за їхні щирі виступи, духовенству – за мудре слово, а нашим Захисникам – за можливість жити у вільній Україні!»