Про зустріч, де було місце тиші й творчості. Цього тижня в Калуському міському центрі соціальних служб на зустрічі з родинами загиблих Героїв ми спробували незвичну артпрактику — малювання вином. Це не про святкування. Це — про присутність, про глибину і про здатність залишати слід.
«Малюючи вином, ми працюємо не стільки з папером, скільки з внутрішніми відчуттями. Барва змінюється прямо на очах: у когось вона лишає тіні й плями, у когось — нагадує пелюстки, у когось — слід сльози. Цей процес дає змогу дозволити собі бути. Без виправлень. Без правильності. Без «так треба». Ми малювали те, що хотілось. Хтось — квіти, як спогад про життя. Хтось — абстракції, як відображення переживань, які неможливо вкласти в слова. А хтось просто дозволив фарбі текти — і в цьому теж було щось глибоке й чесне», - розповіли в центрі.
Цей формат особливо підходить для жінок, які багато несуть у серці. Тих, хто тримає біль, пам’ять, відповідальність. І потребує хоч трішки простору — для себе. Малювання вином стало моментом, коли ми були разом у тиші, але кожна — в контакті з собою. Без потреби пояснювати. Без очікувань. Просто з теплом. Просто з вдячністю до життя — навіть у його найскладніших проявах.
Дякуємо кожному, хто прийшов. І дякуємо тим, кого немає поруч, але завжди з нами в серці.