На землю тихо опускається ніч. На небі сходить така довгоочікувана Різдвяна зоря, що сповіщає увесь люд про народження Спасителя світу Ісуса Христа.
Різдво неспроста настає тоді, коли змовкає гамірливий шум вулиць, коли кожен нарешті відкладає буденні справи і занурюється у благодатну тишу молитви, надії та любові. У цій тиші ми починаємо чути те, що впродовж року губилося в поспіху: голос серця, потребу в близькості, прагнення миру й світла.
У цю святу ніч світ ніби затамовує подих. Народження Христа стає символом надії для кожного, хто втомився від тривог, болю і втрат. Воно нагадує, що навіть у найтемніші часи Бог приходить до людей не з силою, а з любов’ю, не з грізним словом, а з ласкою та милосердям.
Різдво збирає нас довкола родинного столу, але водночас об’єднує значно ширше – у спільноту людяності. Воно вчить ділитися теплом, прощати, бути уважними одне до одного. У світлі різдвяної зорі ми по-іншому дивимося на життя і гостріше відчуваємо цінність кожної миті, кожної людини поруч.
Для когось це свято радості. Для когось – очікування. Для когось - світла. Але насамперед для всіх нас це Різдво правди та сили. Сьогодні ми знову зустрічаємо його в країні, яка бореться. І в цій боротьбі ми навчилися головному – цінувати одне одного, дякувати, підтримувати та радіти кожному новому світанку.
Сьогодні в кожній оселі українці дякують! Дякують своїм Захисникам та Захисницям, завдяки мужності яких – дочекалися свята народження Сина Божого.
Сьогодні українці витирають сльози та схиляють голови у пам'ять про своїх Героїв – волелюбних, відданих своїй нації людей-титанів, які пожертвували власним життям задля спасіння волі свого народу.
Сьогодні українці усвідомлюють. Розуміють біль родин, в яких за столом зі Святою вечерею пустує стілець, де повинна була сидіти дорога серцю людина. А натомість – горить вогник запаленої свічки на місці її вічного спочинку.
Сьогодні українці моляться. Здіймають очі у небесну вись до Господа благаючи про повернення кожного без винятку, хто зараз у полоні, чи вважається зниклим безвісти.
Сьогодні українці пишаються. Пишаються своїм народом, який у поклику згуртуватися – робить це миттєво – волонтерить, підтримує, допомагає, донатить, лікує, навчає, розвиває, творить, досягає, попри усі випробування.
Сьогодні українці мріють. Мріють, щоб у кожній оселі відкрилися двері і на порозі з’явилися ті, хто далеко від дому. Це був би найкращий дарунок. Це були б найміцніші обійми. Це був би найщиріший сміх.
Світло Різдва не розганяє темряву миттєво. Але воно показує шлях. І цього нам сьогодні достатньо, щоб іти далі.
Дорога громадо!
Нехай у кожному домі буде віра, надія та любов. У кожному серці – людяність та сила духу. А в нашій країні – переможний мир, який ми обов’язково виборемо. Нехай народження нашого Спасителя стане для кожного новим поштовхом не опускати рук, вірити, та продовжувати єднатися на шляху до нашої всеукраїнської мрії. Хай Господня ласка разом із сяйвом Різдвяної зорі зійде на кожного з вас.
Христос народився! Славімо його!
Міський голова Андрій Найда