Розлади харчової поведінки (РХП) - це серйозні психічні захворювання, які впливають не лише на харчування людини, а й на її фізичне здоров’я, емоційний стан та якість життя. Вони можуть виникати у людей будь-якого віку, статі та соціального статусу, хоча найчастіше проявляються в підлітковому та молодому віці.
До цієї групи захворювань включено орторексію (патологічне прагнення до правильного харчування), алотріофагію (поглинання неїстівних об’єктів), синдром нічної їжі, розлад обмеження їжі (розладу пов’язана з вибагливістю до їжі та незадоволеності в ній) та порушення харчування під час вагітності. Але найпоширенішими типами розладів харчової поведінки прийнято вважати анорексію, булімію та компульсивне переїдання. Люди з такими розладами часто мають спотворене сприйняття власного тіла, надмірно переймаються вагою і зовнішністю, можуть використовувати небезпечні методи контролю маси тіла та потребують кваліфікованої допомоги.
Анорексія проявляється нав’язливим бажанням схуднути навіть при нормальній або низькій вазі. Людина різко обмежує себе в їжі, боїться набрати вагу та виснажує організм. Основними ознаками анорексії є:виражена худорлявість ,низький індекс маси тіла, спотворене сприйняття власного тіла, постійні зважування, ретельний облік спожитих калорій, порушення менструального циклу у жінок, відчуття втоми, часті запаморочення, низький тиск, сухість шкіри, ламкість волосся та нігтів, втомлений зовнішній вигляд, вдавання до жорстких методів схуднення: надмірні фізичні навантаження, вживання дієтичних засобів тощо.
Булімія характеризується нападами переїдання, після яких людина намагається «позбутися» їжі - викликає блювання або використовує інші небезпечні методи.
Основними ознаками булімії є: повторюваність переїдань та очищень після чи надмірних фізичних навантажень, нерегулярне харчування (може бути 1-2 приймання їжі на день) але дуже об’ємні, часті походи в туалет після вживання їжі, страх зайвих кілограмів через постійне переїдання, запаморочення та втрата свідомості, поява проблем з шлунково-кишковим трактом, зневоднення, пошкодження зубної емалі, запалення у горлі та інші симптоми спричинені частим блюванням.
Компульсивне переїдання характеризується вживанням великої кількості їжі, за короткий проміжок часу, без відчуття фізичного голоду. Після чого людина відчуває фізичний і психологічний дискомфорт.
Основними ознаками компульсивного переїдання є: часті випадки надмірного вживання їжі, наприклад, декілька разів на тиждень протягом 2-3 місяців, дуже швидкі прийоми їжі або навпаки - постійні перекуси, відчуття сорому від кількості спожитої їжі, тому люди з таким розладом віддають перевагу їсти наодинці, продовження приймати їжу навіть коли сповна наситилися, надмірна вага та ожиріння.
Причини розвитку РХП є комплексними. На їх виникнення впливають біологічні, психологічні та соціальні чинники. Серед них виділяють такі: генетична схильність, біологічні та гормональні фактори, низька самооцінка, психологічні травми та стрес; тривожні розлади, а також тиск суспільства щодо стандартів краси та зовнішності.
Розлади харчової поведінки можуть призводити до серйозних наслідків для здоров’я: порушень роботи серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, гормонального балансу, ослаблення імунітету та ін. Крім того, вони часто супроводжуються депресією, тривогою та соціальною ізоляцією.
Але варто бути обережними з діагностуванням розладів харчової поведінки, адже схожі симптоми можуть мати різні причини. Без комплексної оцінки спеціалістом не варто робити висновки про наявність конкретного розладу. Коректніше говорити про ознаки, що можуть потребувати додаткової уваги або обстеження.
Принципи лікування розладів харчової поведінки: лікування анорексії, булімії та компульсивного переїдання потребує комплексного підходу. Основною метою терапії є відновлення фізичного та психологічного благополуччя людини, нормалізація харчової поведінки та усунення наслідків, спричинених порушенням харчування.
- Одним із найбільш ефективних методів допомоги є когнітивно-поведінкова терапія. Вона допомагає змінити деструктивні моделі мислення та поведінки, навчитися по-іншому реагувати на емоційні труднощі та розірвати зв’язок між психологічним дискомфортом і нездоровими харчовими звичками.
- Підтримка близьких - відіграє важливу роль у процесі лікування. Людям, які стикаються з розладами харчової поведінки, необхідні розуміння, співчуття та безпечне середовище без осуду.
Важливо пам’ятати, що РХП - це не примха і не питання сили волі. Це захворювання, яке потребує професійної допомоги. Своєчасне звернення до лікаря, психотерапевта чи психолога значно підвищує шанси на успішне одужання.