Тут, під відкритим небом, розміщено портрети зниклих безвісти та полонених героїв нашої громади — тих, чиї долі оповиті болем невідомості, але чиї імена звучать у кожному серці.
Це — алея незламних, які пішли боронити Україну і досі не повернулися додому. Ми не знаємо, де вони зараз, але знаємо: вони не забуті. Кожен погляд, зафіксований на фото, — це історія мужності, жертовності та безмежної любові до рідної землі.
Цей простір — символ того, що ми пам’ятаємо. Що ми чекаємо. Що ми віримо. Над кожним портретом — небо, а в кожному серці — надія: на повернення, на зустріч, на перемогу.
Нехай алея Віри та Надії стане щоденним нагадуванням усім нам: війна триває, боротьба продовжується, а справжні Герої — серед нас. Їхній подвиг — у нашій пам’яті. Їхня присутність — у нашій вірі. Їхнє майбутнє — у нашій надії.