Телеграф – це засіб зв’язку та пристрій для передачі повідомлень на відстань за допомогою електричних сигналів (по дротах або радіо) або інших оптичних методів. Його основна функція – швидке надсилання й отримання інформації.
Історичні типи телеграфу:
- Електричний телеграф: заснований на використанні електричних сигналів.
- Оптичний телеграф (семафорний): працював за допомогою візуальних сигналів, які передавалися з вежі на вежу.
- Радіотелеграф: бездротовий телеграф, що використовує радіохвилі для передачі повідомлень, зокрема за допомогою коду Морзе.
4 серпня 1837 р. відбулося успішне випробування телеграфа. Принцип його дії був простим: коли не тече струм, олівець креслить пряму лінію; коли струм поступає, маятник відхиляється й на лінії виникають загострення. Передавання складалося з трьох різних сигналів: короткий, довгий, пауза. «Що творить Бог?» («What hath God wrought») – такими були перші слова, які винахідник передав телеграфом 1844 року. Апарат Морзе став міжнародним стандартом.
В Україні вперше ґрунтовне упорядкування поштового відомства пройшло в 1802 р. У 1866 р. було створено Житомирське телеграфне відділення, а в 1882 р. – Проскурівське (сьогодні м. Хмельницький).
Розвиток телеграфу в Галичині почався із запуску першої станції у Львові в 1852 р., за якою згодом з’явилися інші, як у Коломиї (1869). Прогрес телеграфу йшов паралельно з поштовим, залізничним та телефонним зв’язком, що призвело до розширення мережі та впровадження цілодобової роботи поштових відділень, як це було у Коломиї 1907 р.
Не оминув цей прогрес і Калущину. Дерев’яна конструкція (як видно на тогочасній поштівці 1906 р.) – телефонно-телеграфний стовп на площі Героїв у Калуші встановлений наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Це було пов’язано із розвитком телефонного й телеграфного зв’язку. Він виконував роль розподільчого вузла, від якого проводові з’єднання тягнулися до пошти, міської управи, повітового староства та інших установ, що мали телефонні апарати й телеграф. Пізніше його замінили на металеву конструкцію. Це вежа на чотирьох трикутних опорах, укріплених поперечинами за допомогою клепаних з’єднань, а згодом – зварювання. Висота конструкції більше 10 м. Телефонно-телеграфний стовп був невід’ємною складовою тогочасної системи зв’язку міста.
Сьогодні це місце, яке також розповідає про історію Галичини.